Історія розвитку Красноградщини

    Красноградський район розташований в лісостеповій зоні на південному заході Харківської області. Район межує з Валківським, Нововодолазьким, Кегичівським та Зачепилівським районами Харківської обл. і Карлівським районом Полтавської обл. По території району протікає п'ять річок. Найбільша Берестова, її довжина 32 км.

Великий герб Красноградського району

Малий герб Красноградського району


Прапор Красноградського району

Загальна площа району 985,1 тис. км кв.У районі одна міська і тринадцять сільських рад, яким підпорядковано 56 населених пунктів: 48 - сіл, 7 - селищ, 1- місто районного значення.
Типові краєвиди степ та невеликі ліси. Грунти родючі переважно чорноземи.
Населення району - 46, 115 тис чол., з них міських жителів - 21,8 тис., сільських - 26,2 тис. чол.
Красноград місто районного підпорядкування. Розташоване місто на річці Берестовій, за 101 км по залізниці і за 105 км по автошляху від міста Харкова. Сьогоденний Красноград сучасне гарно сплановане місто. Його загальна площа складає 1074 гектари. У Краснограді 55 вулиць та 30 провулків.
Від залізничного вузла станції «Красноград» відходять лінії на місто Дніпропетровськ, Полтаву, Харків і Лозову.   

Красноградський залізничний вокзал

Уперше територіальні кордони Красноградщина здобуває 20 жовтня 1731 року, по закінченні будівництва 10 фортеці Української оборонної лінії на кордоні Малоросії і земель Запорізької Січі. Українська лінія включила в себе мережу укріплених козацьких містечок, зруйнованих під час придушення повстання козаків на початку 18 ст. Навесні 1731 р. почалося будівництво Української оборонної лінії. По закінченню її будівництва лінія нараховувала 16 фортець і 49 редутів. Всі фортеці між собою були об'єднані суцільним валом і мали вигляд бастіонних чотирикутників. Перед лицьовою стороною фортеці, повернутою до річки, споруджувалося зміцнення трикутної форми. Довжина Української оборонної лінії становила 286 км. 10 фортеця, яка була заснована 31 серпня 1731р. була названа Більовською, тому що для її охорони з міста Більова Тульської губернії прибув полк ланд-міліціонерів.
1745 року в містечку при Білоьвській фортеці організовуються перші ярмарки, будуються за рахунок казни спеціальні приміщення під крамниці. В другій половині ХУІІІ ст. мешканці міста ділилися на ремісників, міщан, купців. Поступово виділяється заможна частина, з якої формувалися органи місцевої влади. На чолі адміністративної влади в містечку стояв комендант, влада якого поширювалася на всі сторони життя. Багата верхівка містечка з кожним роком посилювала експлуатацію, захоплювала і привласнювала громадські землі. Так, наприклад, купець Григорій Скопін привласнив урочище Хомутівку і збудував там 1776 року перший у містечку цегельний завод. З того часу заможні люди почали будувати будинки з цегли. Одним з перших цегляних будинків був будинок Генералітету Української лінії. Купець Бочаров привласнив 30 десятин міської землі і теж збудував цегельний завод. Багач Хрипунов захопив по річці Берестовій ділянку міського лісу. За нею і зараз зберігається назва «Хрипунів ліс». Цьому потурали Канцелярія Української лінії і комендант містечка, бо й самі від того мали вигоду.
З поселенням ландміліцьких полків на Українській лінії зв’язане виникнення сіл Піщанка і Берестовеньки: перше недалеко від Більовської фортеці, друге біля фортеці «Святого Іоанна». Залишки Іванівської фортеці збереглися до наших днів. Тяжке й безпросвітне було життя людей в цих селах. Крім роботи в полі та відбування різних повинностей, люди нічого не бачили. Лише в 1752 році на Українській лінії, в тому числі і в Більовській фортеці, відкриті початкові школи для дітей ландміліціонерів, в яких, крім читання, письма та арифметики, викладалося «інженерне мистецтво» та артилерійська наука. Дітей солдатів готували до військової служби.
Царський уряд щедро роздавав родючі землі російським дворянам, іноземцям, які були на військовій службі та при царському дворі, Українській козацькій старшині.
В другій половині ХУІІІ ст.. виникає ряд сіл за Українською лінією: Циглерівка, Березівка, Попівка, Наталине та інші. В 1764 році Катеринівська провінціальна канцелярія, що містилася при Більовській фортеці, відвела вільні землі підполковнику Курського полку німцю фон Циглеру та полковнику Донецького пікінерського полку, виходцю з кримських татар Алимову. Нарізані цим офіцерам землі були розташовані на південь від Української лінії. Нових землевласників зобов’язали заснувати села на 48 садиб кожне і заселити їх вільними людьми. 
У 60 -70 p.p. 19 ст. царським урядом було проведено ряд капіталістичних реформ. Однією з найважливіших з них була земська реформа 1864 р. Згідно з реформою, в кожній губернії і повіті створювалися розпорядчі та виконавчі органи - земські зібрання та земські управи. До функцій земських установ було віднесено питання: підтримання в належному стані місцевих шляхів, організація медико - санітарного обслуговування населення, будування і утримання шкіл, проведення соціальних і економічних статистичних досліджень. Земські установи були створені і в Костянтиноградському повіті.

Земська управа

Для задоволення духовних потреб віруючих на початку 20 ст. у Костянтинограді було збудовано три православних храми, німецько - лютеранська кірха та синагога.
У грудні 1922 р. рішенням Костянтиноградського повітового виконавчого комітету на знак нагородження Орденом Трудового Червоного Прапору, місто і район отримали назву – Красноград і відповідно Красноградський.
У 1932 р. на території України було створено 7 областей. З того часу Красноградський район входить до складу Харківської області.  


Початок ХХ століття . Поштово-телеграфна контора

Після того, як у 1968 р. в нашому районі були відкриті великі поклади газу наше місто невпізнанно змінилося: почали будувати п'ятиповерхові будинки. 
На виїзді з міста знаходяться  залишки Біьовської фортеці. За нею на пагорбі розташована будівля, яка була збудована у 1914 р., як один з перших медичних закладів повіту, тут розмішувалася амбулаторія першої медичної дільниці. В листопаді 1937 р. вперше в Харківській обл. в цьому приміщенні була відкрита водолікарня з грязелікарнею. У післявоєнні роки в будинку розмістився тубдиспансер, який проіснував до наших днів.
Далі по трасі вниз розкинулося одне з найстаріших сіл нашого району -  Наталине, яке було засновано у II половині 18 ст. Землі цього села у 1775 р. були віддані губернатору Азовської губернії Черткову. Засноване ним село було названо на честь його дружини Наталії.
Хочеться звернути увагу, що с. Наталине це робітниче передмістя, зона газовидобувних та газорозвідувальних підприємств.
Основна галузь економіки міста – промисловість. У районі розташовано 7 промислових підприємств, найбільші: товариство з обмеженою відповідальністю «Красноградський млин», структурний підрозділ «Красноградський завод металевих конструкцій» Південної залізниці.
Малий та середній бізнес переважно розвивається у торгівлі та наданні послуг населенню.
На території району знаходиться 32 навчально – виховних заклади. З них: 6 – загальноосвітніх шкіл 1-3 ст., 9 – навчально – виховних комплексів, 1 – гімназія, 7- загальноосвітніх шкіл 2 ст.,  1- багатопрофільний ліцей комунальної форми власності, 3- середніх спеціальних навчальних заклади, в місті 3 позашкільні дитячі установи.

Красноградська гімназія "Гранд"

В районі працює одна центральна районна лікарня та 9 амбулаторій сімейного лікаря.
Сфера культури представлена 21 клубним закладом, 24 бібліотеками, дитячою школою естетичного виховання, Красноградським краєзнавчим музеєм ім. П.Д.Мартиновича. У районі діє спортивна дитячо – юнацька школа відділу освіти.

Районний Будинок культури

Зелені мосиви і насадження Красноградського району займають 504 га, що разом з річкою Берестовою є місцем відпочинку городян. Для збереження різномаїття флори та фауни в районі створені заказники – ентомологічні: Ленінський, Мокрянський, Гірчаківський. Орнітологічні: Мартинівський, Петрівський.
На території району знаходяться 236 кургани з ІІІ тис. до н.е. по І тис. н.е., пам’ятки археології, об’єкти культурної спадщини. На пам’ятках археології, історії,  культури, археології встановленні меморіальні дошки в пам'ять про видатних земляків та знаменних подій Красноградщини. 




Немає коментарів:

Дописати коментар