вівторок, 20 вересня 2016 р.

Співати незважаючи ні на що...

      В наш час прийнято говорити, що поганих людей і вчинків більше, ніж хороших. З цим твердженням можна не погодитись. Адже добрі вчинки і люди, які їх роблять, не потребують нагород і похвали, тому їх і не видно.Вони небайдужі до чужого болю та нещастя. І якщо виникає можливість допомогти тому, хто цього потребує - вони це роблять. 
       Історія, яку хочеться вам розповісти - це історія однієї талановитої жінки, нашої землячки. Її життєвий шлях був тернистим і непростим, але завжди супроводжувався піснею. В пісні - душа народу, кажуть. А отже і людська доля, її радість і печаль, щастя і сльози... Валентину Савівну Компанієць недаремно називають "золотим голосом" Красноградщини. ЇЇ спів зворушує найчерствіші серця і нагадує кожному, що одним з найцінніших надбань українців  була і залишається народна пісня. Майже все своє життя жінка присвятила творчості: працювала в РБК, з 1967 по 1990 була солісткою народного самодіяльного ансамблю бандуристів, і до сьогоднішнього дня продовжує співати. Але 2 роки тому з Валентиною Савівною трапилась прикрість: вона травмувала ногу (перелом), а в результаті неправильного лікування в неї деформувалось праве коліно. Це дуже ускладнило її життя і стало перепоною в подальшому творчому шляху. 
     Голова РДА Є. Третяков дізнався про її проблему на особистому прийомі громадян. Ініціативна група, яка складалась з друзів та колег Валентини Савівни звернулась до нього з проханням надати посильну допомогу в її лікуванні. Очільник району особисто відвідав  жінку, поспілкувався з нею і послухав її пісні. Незабаром Є. Третяков допоміг їй придбати фіксатор колінного суглоба, що значно спростив життя жінці. 
"Я дякую Євгену Андрійовичу за його участь у вирішенні моєї проблеми! Приємно відчувати людську підтримку...", - каже Валентина Савівна. 

Немає коментарів:

Дописати коментар